Є правило, як навчити дитину - виділений зразок як мета дає кращий ефект, ніж множина підкреслених помилок. Стратегія уникнення помилок менш продуктивна, ніж стратегія досягнення бажаного.
Моя співрозмовниця в бесіді весь час говорила про недоліки свого знайомого, очікуючи, що з часом вони можуть перерости в серйозні проблеми. Вона перераховувала їх йому, і він, поважаючи її думку, вже був готовий погодитися, що у них навряд чи вийде побудувати стосунки…
Я запропонувала спробувати звернути увагу не лише на недоліки, а й на гідності. І зробити це особливим чином.
Ми всі хочемо бути хорошими, як у своїх очах, так і в очах оточуючих. Допоможіть іншій людині в цьому, і Ви отримаєте взамін доброзичливе спілкування.
Така поведінка не має нічого спільного з маніпуляцією. Ви повідомляєте іншу людину про свої смаки і вподобання, і водночас досліджуєте і себе. «Що мені подобається, який стиль спілкування я вподобаю?»
Говоріть «дякую», уточнюючи за що.
Вам подали руку, вгостили шоколадкою, і Вам це подобається? Скажіть про це, поверніть приємне відчуття тому, хто Вам його доставив. Зробіть це одразу ж, не затримуючи. І тоді буде зрозуміло, чому саме Ви зраділи, і як доставити Вам задоволення.
Фільм виявився не дуже цікавий? Скажіть своєму супутнику «Поруч з тобою все стає захоплюючим! » Впевнена, що ентузіазму повторити запрошення провести час разом у цьому випадку буде більше, ніж якщо Ви справедливо розкритикуєте кіно.
Миттєва вдячність дає можливість запам'ятати те, що сподобалося. І підвищує ймовірність повторення цього моменту.
